Бугрименко Дмитро ВіталійовичПієлонефрит – це гостре або хронічне запалення ниркових балій. Найчастіше запальний процес виникає у одній нирці, тобто хвороба має односторонній характер.
Це захворювання виникає в разі інфікування нирок через кров чи лімфу, тому часто виникає як ускладнення після тяжких респіраторних захворювань – ангіни, пневмонії, бронхіту, а також при циститі чи запальному процесі в органах малого тазу.
Нерідко пієлонефрит виникає на тлі загального послаблення імунітету - наприклад, при дисбактеріозі, цукровому діабеті, авітамінозі, перевтомі чи переохолодженні. Найбільше до цієї хвороби схильні жінки 20-30 років і діти до 7 років.
За походженням буває первинний та вторинний пієлонефрит. Первинний виникає як самостійне захворювання через ослаблення захисних сил організму чи переохолодження. Вторинний пієлонефрит розвивається і натомість аномалій розвитку нирок, травми чи як ускладнення іншого запального процесу.
За характером перебігу розрізняють гострий та хронічний. При гострому пієлонефриті симптоми виражені та дуже неприємні, при хронічному пієлонефриті симптоми можуть майже не проявлятися протягом тривалого часу, або хвороба може протікати з періодичними загостреннями та ремісіями.
Залежно від ступеня ураження виділяють односторонній та двосторонній пієлонефрит. Найпоширеніша форма захворювання - одностороннє хронічне запалення нирки, симптоми якої можуть не давати себе знати роками. Загострення виникає при ослабленні імунітету чи тлі іншої серйозної хвороби.
Причини виникнення пієлонефриту
У такого захворювання, як пієлонефрит, причини виникнення найчастіше такі:
- переохолодження;
- нерегулярний відтік сечі;
- цукровий діабет;
- дисбактеріоз;
- гострий запальний процес в іншому органі чи системі;
- захворювання кишківника;
- ослаблений імунітет;
- сечокам'яна хвороба у ремісії чи анамнезі;
- аденома простати чи простатит;
- аднексит чи ендометрит.
Симптоми пієлонефриту
При виникненні гострого пієлонефриту симптоми проявляються так:
- різкий біль у попереку;
- висока температура – до 39°С;
- спазми, схожі на ниркову коліку - при обструктивному пієлонефриті у разі закупорки сечових шляхів;
- нудота і блювання;
- озноб, слабкість, відсутність апетиту;
- кров та гній у сечі, каламутний темний колір.
Загострення хронічного пієлонефриту проявляються м'якше - загальним нездужанням, періодичним болем у попереку, а також більш частим сечовипусканням (через це захворювання легко сплутати з циститом). Також може підвищуватись артеріальний тиск.
Як лікувати запалення нирок, яке перейшло в хронічне, визначає лікар на підставі форми перебігу хвороби. Хронічний пієлонефрит може виявлятися у таких клінічних формах:
- Латентний - проявляється лише нездужанням, набряками, субфебрильною температурою та дискомфортом в області попереку. Якщо провести аналіз сечі, він покаже незначну кількість білка.
- Рецидивуючий пієлонефрит періодично загострюється, у періоди ремісії пацієнт відчуває симптоми латентної форми хвороби.
- Гіпертонічний пієлонефрит проявляється головними та серцевими болями, набряками, задишкою, підвищеним артеріальним тиском.
- Анемічна форма хвороби виникає, якщо уражена нирка перестає виробляти еритропоетин, і проявляється сильним нездужанням, швидкою стомлюваністю.
- Азотермічний пієлонефрит – найнебезпечніший, він вказує на те, що у пацієнта вже розвивається хронічна ниркова недостатність. На цю форму хвороби вказує поліурія (часте сечовипускання) та постійна спрага, через що її легко сплутати з діабетом. Діагностика азотермічного пієлонефриту проводиться за допомогою аналізу сечі та рентгенографії нирок.
Сукупність цих трьох симптомів – аргумент для візиту до уролога та ретельної перевірки функції нирок. Запущений пієлонефрит загрожує перейти у хронічну ниркову недостатність у зрілому та старшому віці. А це, у свою чергу, вкорочує життя та сильно погіршує його якість.
Симптоми пієлонефриту у жінок, крім перелічених вище, можуть супроводжуватися частим і болючим сечовипусканням, яке вказує на те, що хвороба ускладнилася ще й циститом. Ця особливість пояснюється тим, що у представниць прекрасної статі коротші сечоводи та уретра, через що хвороботворні бактерії швидко поширюються від нирок до сечового міхура. Буває і зворотна ситуація – запущений цистит переходить у пієлонефрит. Саме з цим пов'язана звичка забороняти дівчатам і жінкам сидіти на холодній поверхні (бетон, мармур, камінь, сира земля навесні та восени) – переохолодження в ділянці малого тазу може спровокувати розвиток циститу та пієлонефриту.
Однак це не означає, що чоловіки можуть сидіти на холодній поверхні скільки завгодно. Пієлонефрит у чоловіків зустрічається рідше, але й протікає підступніше - практично без симптомів,окрім легкого нездужання і ниючого болю в спині, якими сильна стать зазвичай нехтує. Тільки коли запальний процес переходить на сусідні органи, діагностується пієлонефрит у чоловіків - симптоми, як правило, вже вказують на цистит, простатит або аденому простати. Якщо знехтувати своєчасною діагностикою та лікуванням, наслідки будуть ще серйознішими – може розвинутися ниркова недостатність. Крім цього, запущені хвороби нирок та органів малого тазу згубні для чоловічої статевої функції.
Чим лікувати пієлонефрит
Захворювання лікується консервативними методами – антибіотикотерапією, фізичною терапією та дієтою. Як лікувати пієлонефрит у кожному конкретному випадку - визначає лікар, ґрунтуючись на стадії та формі хвороби, а також наявності супутніх захворювань та ускладнень. У поодиноких випадках при обструктивному пієлонефриті може бути призначене хірургічне втручання, якщо прохідність сечовивідних шляхів неможливо відновити іншим способом.
Гострий пієлонефрит лікується у стаціонарі під наглядом лікаря. Лікування хронічного пієлонефриту, як правило, амбулаторне.
Для успішного лікування важливо не тільки регулярно приймати антибактеріальні препарати, але і знати, чого не можна робити при пієлонефриті. Обмеження стосуються насамперед раціону, з якого виключаються такі продукти:
- м'ясні та рибні бульйони;
- алкогольні напої;
- міцний чай та кава;
- енергетики;
- гірчиця, кетчуп, цибуля та часник;
- смажені та копчені страви;
- солоні страви;
- консерви.
Дієту призначає лікар, її склад може відрізнятися залежно від форми перебігу хвороби. При гострій формі або загостренні хронічної перелік того, що не можна їсти при пієлонефриті, більший, ніж при латентній формі - в цьому випадку дієта менш сувора та обмежує головним чином сіль, бульйони та копченості.
Крім цього, в жодному разі не можна переохолоджуватися - це може посилити перебіг хвороби. Після закінчення курсу лікування гострого пієлонефриту або хронічного загострення рекомендується періодично показуватися урологу, щоб не пропустити прихованого перебігу хвороби.
Яка профілактика пієлонефриту
- Насамперед не допускайте переохолодження. Одягайтеся відповідно до сезону, а в непередбачувану погоду дбайте про те, щоб область попереку була прикрита. Навесні та восени, коли погода буває оманливою і вітряною, не носіть коротких курток і топів. Не сидіть на холодних поверхнях, не підстеливши каремат або хоча б теплу ковдру.
- Будь-який запальний процес в організмі, чи то ГРЗ, чи будь-що інше, повинен бути повністю вилікуваний. Інфекція з недолікованого вогнища, навіть при слабо вираженому запаленні може потрапити з кров'ю або лімфою в будь-який орган, у тому числі і в нирки.
- Регулярні профілактичні огляди допоможуть захопити хворобу на початковій стадії та швидко вилікуватися без ускладнень та інших наслідків для здоров'я.
- Дотримання особистої гігієни знижує ризик інфікування через сечівник.
- Не захоплюйтеся солоними та консервованими стравами – надлишок солі створює навантаження на нирки. Якщо у вас вже бувають набряки, сіль у раціоні краще звести до мінімуму – не досолювати страви, не вживати чіпси, сухарики та солону рибу.
- У разі підозри на пієлонефрит – не займайтеся самолікуванням. Звертайтеся до лікаря якнайшвидше.
