Гігрома зап'ястя: причини розвитку, діагностика, лікування

Синовіальна кіста зап'ястя або гігрома – доброякісне утворення з гелеподібним або рідким вмістом. Виглядає як шишка округлої форми розміром від 1-2 до 5-6 см. На початковому етапі не болить і не заважає, викликаючи лише естетичний дискомфорт. У міру зростання пухлина може тиснути на численні нервові волокна в тканинах кисті, викликаючи біль. Болючість і негарний зовнішній вигляд спонукає пацієнта позбутися набридливого дефекту. Чому з'являється гігрома, як її лікувати, а надалі уникнути рецидиву – про це читайте у нашій статті.

Як виникає гігрома?

Синовіальна рідина, перебуваючи в капсулі суглоба кисті, при надмірному навантаженні перетікає з однієї області в іншу. Капсула, розтягуючись, утворює випинання у вигляді шишки. Перетікання суглобової рідини односпрямоване – із суглоба в порожнину новоутворення. Згодом, якщо продовжувати навантажувати руку, випинання зростатиме і може від'єднатися від суглобової капсули, утворивши кісту – замкнуту порожнину. Усередині кісти продовжується синтез синовіальної рідини, що сприяє подальшому зростанню новоутворення.

Чинники появи синовіальної кісти

• Вік, стать: найчастіше до захворювання схильні молоді жінки від 20 до 40 років.
• Схильність до хронічної травматизації кистей (носіння дитини на руках, спорт, професійна діяльність).
• Підвищена еластичність сполучної тканини, надмірна рухливість суглобів.
• Спадковість: гігроми у близьких родичів.

Діагностика гігроми

Вже за зовнішнім виглядом та скаргами пацієнта хірург-ортопед може діагностувати гігрому. Найчастіше це тверде та еластичне, не фіксоване до шкіри утворення, одиночне або багатокамерне, яке легко зміщується на 1-3 см у будь-який бік. Іноді гігрому не вдається промацати. Рух кисті, особливо в крайніх положеннях, викликає біль тупого і ниючого характеру.

Для підтвердження діагнозу використовують інструментальні методи:

• УЗД м'яких тканин кисті – найдоступніший та найбільш інформативний вид діагностики. Добре візуалізує кісту, дозволяє визначити однорідність її структури, наповненість рідиною, наявність у стінках пухлини кровоносних судин.
• Рентгенографія – для виключення кістково-суглобових патологій (артроз, екзостоз).
• МРТ – для виявлення дуже дрібних гігром, для диференціальної діагностики з хворобою Кінбека та при підозрі на онкологічний характер пухлини.
• Пункція кисті з подальшим аналізом вмісту.

Гігрома – це небезпечно?

Гігрома (якщо це дійсно вона) не є небезпечною для життя, це цілком доброякісне утворення без ризику переродження. Злоякісні пухлини з локалізацією на кисті зустрічаються рідко. Вони болючі, швидко збільшуються у розмірі і зростаються зі шкірним покривом (шкіру неможливо ні піднімати, ні рухати над пухлиною).

Лікування гігроми

У 40% відбувається розрив кісти з виливанням її вмісту в порожнину суглоба –  і гігрома зникає без будь-якого втручання (самовиліковується). Щоправда, часті випадки повторного її утворення (рецидиву). 

Якщо ж шишка сама не розсмоктується, є три варіанти лікування гігроми:

• Консервативне, за допомогою медикаментів (таблеток, мазей – протизапальних, знеболювальних, розсмоктуючих), фізіопроцедур. Застосовується при невеликих пухлинах (до 1-2 см), які не ускладнені гнійними процесами. За допомогою безопераційного лікування можна загальмувати зростання гігроми, зменшити її розміри.
• Механічне роздавлювання (метод використовується при невеликих утвореннях). Гігрома вдавлюється в порожнину суглоба, оболонка кісти лопається і вміст розтікається по навколишніх тканинах. Після маніпуляції призначають протизапальні препарати та носіння ортезу. З недоліків: процедура супроводжується досить сильними больовими відчуттями, до того ж висока ймовірність рецидиву – від 20 до 60%, а також розвитку ускладнень у вигляді травматичного запалення, попадання мікробів у тканини та навіть сепсису.
• Пункція: вміст шишки під місцевою анестезією відкачується шприцом з наступним призначенням медикаментів (гормональних засобів, склерозуючих препаратів, розчинів антибіотиків). Можна також провести просту аспірацію гігроми, без введення препаратів. Частота виникнення рецидивів – 15-50%.
• Хірургічне втручання (висічення за допомогою скальпеля або лазерного променя) – найефективніший спосіб позбутися гігроми. У процесі операції капсула гігроми повністю видаляється разом із вмістом, а посічені тканини відправляють на аналіз на гістологію. Рецидиви трапляються, але лише у 10-20% випадків.

Профілактика

• Виключення травматизації променево-зап'ясткового суглоба та кисті.
• Своєчасне лікування запальних процесів у суглобах (бурситу, тендовагініту).
• При заняттях спортом: для мінімізації навантаження на кисті та зап'ястя слід зміцнювати м'язи плечового пояса та стежити за поставою під час вправ на руки. Щоб уникнути рецидиву після видалення гігроми на тренування слід носити бандаж.

Попри те, що гігрома не несе загрози для здоров'я, цей дефект може доставляти дискомфорт, впливати на функціональність кисті та мати неестетичний вигляд. Позбудеться її цілком реально, при цьому важливо виконувати всі рекомендації лікаря з лікування та профілактики.