Цистит: причини, симптоми

13.03.2023

Бугрименко Дмитро Віталійович

Цистит чи запалення сечового міхура – поширена урологічна проблема. Часті позиви в туалет, різі, печіння при сечовипусканні та інші ознаки циститу знайомі багатьом, насамперед жінкам (у чоловіків цистит трапляється рідше). Крім болю та дискомфорту, захворювання може мати серйозні наслідки, переходити в хронічну форму, дати ускладнення на нирки. Які перші симптоми, причини запалення сечового міхура, чим і скільки днів лікується хвороба – все про цистит читайте у нашій статті.

Причини циститу

Головною причиною циститу є інфікування внутрішнього шару слизової оболонки сечового міхура. Які інфекції спричиняють цистит? Як правило, це кишкова паличка Escherichia coli, винуватцями запалення також бувають стафілококи, клебсієли, хламідії, уреаплазма, токсоплазма.

Шляхів зараження кілька:

Висхідний (з уретри) або низхідний (з сечоводів).
Збудник заноситься разом із кров'ю чи лімфою з інших осередків хронічного запалення (при ангіні, пневмонії).
Умовно-патогенна мікрофлора, яка завжди є в організмі, росте на тлі низького імунітету.
Інфекція потрапляє ззовні під час хірургічних маніпуляцій.
Незахищені сексуальні контакти (зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом).

Спровокувати розвиток патології можуть такі фактори:

Локальне переохолодження області попереку, тазу, ніг: симптоми застуди сечового міхура можуть з'явитися після того, як сильно замерзли. Холод спричиняє спазм судин, кровотік погіршується, знижується місцевий імунітет, внаслідок чого активізується умовно-патогенна мікрофлора (кишкова паличка та інші).
Недотримання правил інтимної гігієни, носіння нефізіологічної білизни, занадто тісного одягу.
Несвоєчасні походи до туалету. Звичка "терпіти" і постійна переповненість сечового міхура веде до розтягування його стінок, втрати еластичності. Водночас, часті сечовипускання при малій кількості урини (внаслідок стресу, наприклад) можуть призвести до зниження захисних функцій слизової оболонки.
Схильність до запорів: кишківник, розташований впритул до сечового міхура, тисне, викликаючи порушення кровообігу, дисфункцію та запалення.
Недоліковані інфекції сечостатевої сфери, запалення органів малого тазу, дисбактеріоз піхви.
Анатомічні дефекти уретри, коли вона укорочена, а її отвір зміщено в область піхви (гіпоспадія). При цьому під час статевого акту або при недотриманні гігієни можливе попадання чужорідної флори в уретру і вище, у сечовий міхур.
Надмірно бурхлива сексуальна активність, коли сильно дратується отвір уретри – "цистит медового місяця", секс на повний сечовий міхур, безладна зміна партнерів.
Гормональний дисбаланс (насамперед, брак естрогенів) – знижує захисні властивості слизової оболонки піхви, уретри, при цьому тканини сечового міхура стають рихлими та вразливими для інфекції.
Постійний стрес, ослабленість хронічними захворюваннями, ІПСШ, вагітність і як результат – загальне зниження імунітету.
Раціон, перенасичений гострою їжею, прянощами, зловживання спиртними напоями: дратівливі сечовий міхур речовини відкривають проломи для потрапляння інфекції. Як наслідок – прояви циститу.

Правильно встановити причину циститу та розписати ефективну схему лікування може лише кваліфікований лікар – уролог чи гінеколог – на основі обстеження. Воно зазвичай включає:

загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі із мікроскопічним дослідженням осаду;
бакпосів сечі з визначенням виду збудника та чутливості до антибіотиків;
гінекологічний мазок;
УЗД сечового міхура – виявлення структурних змін органу, пухлинних вогнищ, діагностики функціональних порушень (наприклад, атонія сечового міхура). При підозрі на ниркову інфекцію – УЗД нирок.

Важливо пам'ятати, що лікування циститу полягає не тільки в усуненні болю та інших неприємних симптомів, але і в усуненні його причини – інфекції. Ось чому призначений лікарем курс антибактеріальної чи протигрибкової терапії необхідно пройти до кінця, долікуватись.

Які симптоми та ознаки циститу?

Циститом як правило хворіють жінки – порівняно з чоловічою, жіноча уретра ширша і коротша, а отже – доступніша для потрапляння інфекційних агентів та просування їх вище, у сечовий міхур. У сильної статі цистит трапляється рідко, при цьому патологія носить вторинний характер на тлі ураження простати, звуження та стриктури уретри та інших захворювань чоловічої сечостатевої сфери.

Діагностують гострий або хронічний перебіг циститу. Якщо ознаки хвороби турбують щонайменше 1 раз на півроку, то цистит вважається хронічним.

Гострий цистит

Перші ознаки гострого циститу виникають зненацька, симптоми зазвичай яскраві. Серед них:

Часті позиви до сечовипускання, включаючи нічні походи до туалету. Уріна виходить малими порціями, і для цього іноді потрібні зусилля.
Болісні відчуття. Які болі при циститі: свербіж, печіння в процесі сечовипускання та різі після нього, тягнучий, спастичний біль у нижній частині живота, що іррадіює в зону внутрішньої поверхні стегон, поперек.
Відчуття, що сечовий міхур випорожнено не повністю.
Урина стає каламутною, з осадом, пластівцями, іноді з кров'яними компонентами, рожевого кольору, запах урини різкий.
Незначне підвищення температури тіла до 37,5°С (субфебрилітет).

Якщо цистит ускладнений запаленням нирок (пієлонефритом), хворий відчуває сильні болі в попереку і ознаки загальної інтоксикації: висока температура 38-40°С, лихоманка, слабкість, головний біль, нудота. Такий стан вимагає термінової медичної допомоги: внаслідок пієлонефриту може розвинутись ниркова недостатність, сепсис та інші небезпечні для життя ускладнення.

Скільки триває гострий неускладнений цистит, скільки днів він проходить? Іноді ознаки запалення сечового міхура зникають протягом 2-3 днів самостійно, без застосування терапії. Але частіше симптоми гострого циститу залишаються протягом тижня, навіть коли лікування розпочато. Якщо за 7-10 днів ознаки запалення сечового міхура не минають, значить, крім циститу, є супутні патології.

Хронічний цистит

Якщо захворювання вчасно не пролікувати, відбувається хронізація циститу, запальний процес охоплює всю внутрішню поверхню сечового міхура. Які симптоми при хронічному циститі? У стадії загострення – ті самі, що і при гострому запаленні сечового міхура, лише ознаки виявляються не так яскраво. Хронічний цистит небезпечний ускладненнями, такими як пієлонефрит, каменеутворення, нетримання сечі (синдром гіперактивного сечового міхура) та інші.

Як лікувати запалення сечового міхура?

Звертатися в клініку і починати лікуватися потрібно при перших ознаках циститу – не потрібно терпіти біль і чекати, коли "пройде само". Лікування гострого неускладненого запалення сечового міхура, а також хронічного циститу в гострій фазі включає:

Антибактеріальні препарати широкого спектра дії, протигрибкові засоби.
Симптоматичне лікування: протизапальні, антисептики, знеболювальні, сечогінні препарати.
Фітопрепарати (як допоміжні засоби): кукурудзяні рильця, березові бруньки, мучниця, польовий хвощ, спориш.
Дотримання дієти: виключити смажене, солоне, гостре, алкоголь – все, що дратує запалені стінки сечового міхура.
Фізіотерапія: індуктотермія, магнітофорез, фонофорез, КВЧ-терапія, електрофорез, лазер, лікування п'явками, ультразвук.

Тяжкі форми хвороби – геморагічний, гангренозний, флегмонозний цистит – можуть вимагати хірургічного втручання.

Як не допустити цистит – міри профілактики

Щоб запобігти запаленню сечового міхура, мінімізуйте провокуючі фактори, дотримуйтесь заходів профілактики:

Не переохолоджуйте нижню частину тіла – не сидіть на холодному, тримайте ноги у теплі.
Вчасно спорожняйте сечовий міхур, не терпіть. В нормі відвідувати туалет потрібно до 6 разів з інтервалів о 3-5 годині.
Використовуйте бар'єрні контрацептиви під час сексуального контакту.
На регулярній основі, краще щорічно, проходьте профілактичний огляд у гінеколога, уролога (андролога). При необхідності лікуйте захворювання сечостатевої сфери.
Дотримуйтесь правил інтимної гігієни – це стосується і вас, і вашого статевого партнера. Жінкам під час менструації слід змінювати прокладки чи тампони якнайчастіше. Проводити туалет статевих органів, використовувати туалетний папір необхідно спереду назад – щоб знизити ризик потрапляння кишкової палички та інших збудників із анальної зони у піхву. З тієї ж причини краще не чергувати анальний і вагінальний секс.
Відмовтеся від щоденного носіння синтетичних "стрінгів", що викликають роздратування, занадто тісних джинсів, які погіршують кровообіг в органах тазу.
Харчуйтеся збалансовано, не зловживайте солоним, гострим, маринадами, алкоголем.
Пийте щонайменше 2 л чистої води.
Слідкуйте, щоб стул був регулярним, не допускайте запорів.
Уникайте стресів, не допускайте нервового та фізичного виснаження.
Більше рухайтесь, не сидіть годинами на одному місці – це веде до застійних процесів в органах малого тазу. Якщо у вас сидяча робота – щогодини-півтори піднімайтеся, робіть розминку, пройдіться або хоча б зачекайте хвилин 5-10.
При перших проявах циститу звертайтеся до лікаря.