Тиреоїдит

Підгостра форма:

Поширення цієї стадії тиреоїдиту пов'язано з вірусами, які вражають щитовидну залозу: грип, кір, епідемічний паротит. Найбільшою мірою (в 5-6 разів) до захворювання схильні жінки у віці від 20 до 50 років. У пацієнта перші симптоми проявляються лише через тривалий час після вірусної інфекції, як правило, це інтервал від декількох тижнів до декількох місяців.

Хронічна фіброзна форма:

У пацієнта діагностується помітне збільшення тканин в області щитовидки, відчувається здавлювання шиї. Найчастіше даному захворюванню піддаються жінки у віці 40-50 років. Дослідження клінічного походження фіброзного виду до кінця невідоме, але у вчених є припущення, що певну роль у цьому випадку зіграли різні інфекційні захворювання. Деякі дослідники також схильні вважати, що хронічна фіброзна форма є ні що інше як результат аутоімунного ураження щитовидки, що виник при тиреоїдиті Хашимото. Розвиток такого виду захворювання найчастіше зустрічається у пацієнтів, які перенесли операції щитовидної залози, мають генетичну схильність до подібного роду хвороб, або хворіють на цукровий діабет, алергічні і аутоімунні захворювання.

Лікування тиреоїдиту

Яким би з видів тиреоїдиту не страждав пацієнт, лікування щитовидної залози строго повинно проводитися ендокринологом. Якщо у хворого гостра форма захворювання, тоді лікар призначає йому:

• антибіотики;
• різні симптоматичні ліки;
• вітаміни груп С і В.

При утворенні гнійника щитовидки необхідно хірургічне втручання.

При підгострій формі хвороби за призначенням ендокринолога необхідно тривале застосування таких препаратів, як:

• кортикостероїди (серед них - преднізолон, дексаметазон);
• препарати саліцилового ряду;
• а також препарати, які здатні знизити рівень тиреоїдних гормонів.

Коли гормонів в організмі хворого занадто багато проявляється тиреотоксикоз.

Якщо хвороба досягла стадії хронічної фіброзної форми, то необхідна замісна терапія тиреоїдними гормонами. Якщо виникає відчуття здавлювання шиї - потрібно оперативне лікування.

При аутоімунному тиреоїдиті - лікування щитовидної залози проводиться тиреоїдними гормонами. Якщо через 3-4 місяці терапії поліпшення стану здоров'я пацієнта не відбувається, то хворому призначають кортикостероїди терміном на 2-3 місяці. При погіршенні самопочуття, фахівці вдаються до оперативного лікування.

Ускладнення при тиреоїдиті

Одним з найнебезпечніших під час протікання хвороби є ускладнення, яке виникають при гострому тиреоїдиті, коли на щитовидці утворюється абсцес. У таких випадках лікарської діагностики не виключена ймовірність розкриття нариву і попадання гною в інші тканини, серед яких середостіння (тоді може розвинутися і медіастиніт) і трахея (можуть бути причиною виникнення пневмонії або абсцесу органів дихання). Надалі поширення гною і його виділення в сусідні тканини шиї також може привести до пошкодження судин, розвиток інфекції в мозкових оболонках головного мозку (а значить, менінгіт) і в тканинах головного мозку (енцефаліт).

Якщо пацієнт з якоїсь причини запустить лікування підгострого перебігу тиреоїдиту, це може в недалекому майбутньому привести до пошкодження величезного числа тиреоцитов і викликати необоротну недостатність щитовидки.

Профілактика тиреоїдиту

У тому випадку, якщо розпочати лікування тиреоїдиту на ранніх стадіях запалення щитовидної залози, то повне одужання пацієнта відбудеться протягом двох місяців. Для попередження поширення захворювання в першу чергу, необхідна профілактика як інфекційних, так і різних вірусних інфекцій. Йдеться про такі прості речі, як:

• загартовування організму;
• вітаміни;
• здорове харчування і в цілому здоровий спосіб життєдіяльності.

Пацієнтам з ризиками поширення даного захворювання, необхідно суворо дотримуватися рекомендацій і порад медичних фахівців.

Лікування тиреоїдиту в клініці Омега-Київ

Який лікар лікує захворювання?

Лікуванням тиреоїдиту для подальшого недопущення запалення щитовидки повинен перш за все займатися лікар вузького профілю - ендокринолог. До медиків слід звертатися при виявленні перших же симптомів тиреоїдиту, він проведе огляд і випише направлення на аналізи. Ні в якому разі не рекомендується займатися самолікуванням, це може призвести до незворотних негативних наслідків. Тільки професійний лікар здатний провести повну діагностику.